Жорстоке небо Кідрук М.

Перед вильотом з Парижа пілота українського літака «ААРОН 44» переслідували погані передчуття. Інтуїція підказувала відмовитися від рейсу. Але попри все політ мав відбутися... Для вивчення місця трагедії та з’ясування причин катастрофи «сорокчетвірки» прибула донька його конструктора, Діана Столяр. Загибель літака поставила під сумнів саме існування компанії-виробника. Дівчина намагається будь-що дізнатися правду та розкрити таємницю авіакатастрофи, не здогадуючись, що розслідування може обійтися їй надто дорого

Макс Кідрук народився 1 квітня 1984 року у Рівному. У школі навчався у фізико-математичному класі з посиленим вивченням іноземної мови. У 2001 році вступив на механіко-енергетичний факультет у технічний університет в Рівному (спеціальність — «Теплоенергетика»). На другому курсі самостійно освоїв програмування. На третьому курсі почав працювати програмістом. Займався розробкою CAD-систем.

У 2005 році переїхав до Києва. Вступив в аспірантуру КПІ на теплоенергетичний факультет. У 2007 виграв грант на навчання за кордоном і, покинувши роботу, виїхав на проживання до Стокгольму (Швеція). На початку 2008 року вступив до аспірантури Королівського технологічного інституту (Стокгольм).

Подорожувати почав ще у 2007 році, коли приїхав на навчання до Стокгольму. Майбутній письменник спочатку мандрував Європою, але вже влітку класичність країн Старого світу набридла, і у 2008 він вирушив у тривалу подорож Мексикою. Це була перша велика мандрівка Макса за океан. Згодом він вирушає у ще одну подорож, цього разу до Південної Америки та острова Пасхи. Паралельно Кідрук починає займатися письменницькою діяльністю та збирати свої перші літературні нагороди: у 2009 році стає лауреатом конкурсу «Коронація слова», а також отримує диплом «Відкриття року» від книготоргової мережі «КС». У 2010 році отримує ще одну нагороду — ІІ премію конкурсу «Книга року від журналу «Корреспондент». В період з 2008 по 2011 рік подорожував більш ніж 25 країнами.

Макс Кідрук розповідає, що не полюбляє сумних, трагічних творів, книжок, які пригнічують: «Життя й без того несолодке, а тому мені геть не імпонують романи, які намагаються показати його ще гіршим. Я зростав на книгах Даррелла, Сетона-Томпсона, Твена, Лондона, котрі примушували посміхатись, надихали мене і додовали снаги долати усілякі життєві негаразди».