Брісбен. Євген Водолазкін.

Євген Водолазкин — лауреат премій "Велика книга" і "Ясна Поляна".

У романі "Брісбен" він продовжує історії героїв ("Лавр", "Авіатор"), доля яких — як в античній трагедії — раптом і відразу змінюється. Гліб Яновський — музикант-віртуоз — на піку успіху втрачає можливість виступати з-за хвороби і намагається знайти інший сенс життя, нову точку опори. У цьому йому допомагає... минуле — він намагається зібрати воєдино спогади про київське дитинстві в сімдесяті, про юність в Ленінграді, цьому в Німеччині і знову в Києві вже в двохтисячному. Тільки Брісбена немає серед цих подорожей за життя. Та й чи є такий місто насправді? Чи це просто міраж, марення, утопічний ідеал, музика сфер?

5 ПРИЧИН ПРОЧИТАТИ КНИГУ

Це самий особистий роман Євгена Водолазкина. Одна з найважливіших рис книги — її інтимне і раніше не знайоме читачеві звучання. 1964 рік, Київ — час і місце народження Гліба Яновського. І... Євгенія Водолазкина, який за дивним збігом також закінчив школу з поглибленим вивченням української мови і згодом виїхав до Петербурга. Будучи книгою особистої, «Брісбен» — і це слід підкреслити — автобіографічним романом не є. Як зазначає сам автор, асоціювати Яновського з ним не варто.

Це поліфонічний текст про музику і музиканта. У центрі роману — гітарист-віртуоз Гліб Яновський. Він знаменитий, його запрошують виступати в Карнегі-хол, його ім'я називають в одному ряду з Міком Джаггером і Полом Маккартні. Але на піку слави його чекає катастрофа: хвороба позбавляє його можливості виступати. Як жити далі, якщо його зором, слухом, дотиком завжди була музика? Роман — спроба побачити, що відбувається очима музиканта і зрозуміти: там, де слова безсилі, є що сказати музиці? Як сприйме дисонанси нашого життя людина, яка знає про гармонії більше інших?

Це роман про сучасність. Разом з героєм книги ми проходимо знакові події епохи: застій, перебудова, путч, Майдан. Щоб допомогти читачеві знайти відповідь, оповідання пропонує два тимчасових зрізу — минуле і сьогодення. На відміну від «Лавра», в «Брісбені» немає стрибка між XV і XX століттями: обидва зрізу романа укладаються в діапазон одного життя — це минуле і сьогодення героя-музиканта. Однак цей період ширше, ніж здається, адже справжнє завжди тягне за собою минуле, а минуле — нескінченно і колосально.

Це текст, замирює з хворобою і смертю. Головний герой бореться з хворобою і намагається знайти інший сенс життя, нову точку опори, яка дасть надію. Лейтмотивом роману є багаторазово повторена в ньому фраза душевнохворого німця Франца Петера: «Життя — це довгий звикання до смерті».

Це книга про мрію, яку символізує образ австралійського міста Брісбен. Ось як автор говорить про назву книги: «До міста Брисбену, як і належить, роман не має ніякого відношення, інакше я не назвав би його так. Брісбен — це символ того, що знаходиться на іншій стороні земної кулі, мета мрій, зусиль, яка, звичайно ж, недосяжна. Взагалі це історія сучасного успішного музиканта, який втратив можливість виступати і шукає новий сенс життя. Раніше у нього все було спрямоване на успіх, на те верхнє "фа", яке він взяв, але йому доводиться визнати, що сенс життя полягає не в цій верхній точці". (Інтерв'ю радіо Sputnik) Повністю заперечувати існування Брісбена і в цілому Австралії герої книги не ризикують. Слідом за Джеймсом Куком, вони не виключають, що, можливо, відкриють для себе і таку територію. На відміну від майбутнього, відсутність якого їм здається очевидним.

Про автора

Євген Водолазкин – прозаїк, філолог, фахівець з давньоруської літератури. володар премії «Велика книга» і «Ясна Поляна», фіналіст «Російського Букера». Автор романів?бестселерів «Брісбен», «Авіатор», «Лавр» і витонченого historical fiction «Соловйов і Ларіонов».

Роман Євгенія Водолазкина «Лавр» про життя середньовічного цілителя став літературною подією 2013 року (лауреат премії «Ясна Поляна» і «Велика книга», шорт?лист премії «Національний бестселер» і «Російський Букер»). Це стало свідченням того, що «висока література» здатна захопити самих різних читачів. Твори Водолазкина переведені на багато іноземних мов.