Князь русинів. У горнилі війни (книга 2) Дегтяренко Я.

Продовження історії князя русинів

Князь Любарт Ґедеміновіч і хотів би жити в мирі, та сусіди хижо позирають на його спадок. Союз Польщі й Угорщини обіцяє русинам затяжну війну. Ясновельможний володар має захистити те, що йому належить, - не тільки заради себе, а задля коханої Ольги й дитини, яку вона носить під серцем.

Та не всі ближники бажають своєму князю перемоги. Таємничий Змій доносить ворогам про всі його кроки. Сподіватись у цій війні Любарт може лише на кількох найвірніших людей і ще - на допомогу Холмської ікони Божої матері, яку, подейкують, написав сам євангеліст Лука.

Дегтяренко Анна Вікторівна. Народилася 30 листопада 1984 року у місті Запоріжжі, де мешкаю й нині. За фахом я юрист — у 2006 році закінчила Міжрегіональну академію управління персоналом, потім працювала юрисконсультом у різних організаціях. З особистих вподобань: люблю подорожі, вишивання, стрільбу з традиційного лука, класичну музику. У 2011 році я покинула роботу заради виховання доньки. Відтоді я домогосподарка.

Життя домогосподарки скупе на враження, тому я розважалася тим що коментувала аматорські оповідання користувачів соціальних мереж. Але одного дня приятелька порадила мені написати щось самій та викласти у мережу. Звичайно, що про письменницьку кар’єру навіть віртуального автора я ніколи не мріяла — юриспруденція не залишає простору для мрій. Втім пропозиція мене надихнула, і я написала маленьке оповідання, яке настільки сподобалося користувачам, що з’явилася ідея написати великий твір.

Тому восени 2014 року я почала роботу над своєю першою книгою «Лицарі Дикого Поля», яка в майбутньому здобуде на конкурсі «Коронація слова-2016» відзнаку «Вибір видавця».

Так, писати я починала задля розваги. Але чим більше рядків лягало на папір, тим серйознішою ставала моя робота. Я зрозуміла, що попри мою любов до Історії як до науки, я дуже мало знаю про минуле України. І мої краяни теж так само мало знають про своє минуле. Відтоді кожен мій роман це серйозна та ґрунтовна праця. У своїх книгах я стараюся реконструювати історичні події настільки точно, наскільки це взагалі можливо у сучасності. Для цього я ретельно вивчаю історичні джерела, праці науковців, археологічні дані, етнографію, звичаї, вірування та побут українців, історію держави та права, військову історію, навіть деякі аспекти психології та судово-медичної експертизи, вплітаючи цю інформацію в сюжет своїх книг.

Чому я пишу тільки в історичному жанрі?

Тому, що історія — неймовірний світ, цікавий та яскравий. І реальна історія набагато цікавіша за фентезі, крутіша за бойовик, романтичніша за мелодраму. Без знання минулого важко будувати майбутнє. Тому я прагну повернути українцям правду про їхнє минуле.