Три товариші. Ремарк Е.М.

«Три товариші» — роман, що належить до золотого фонду світової літератури ХХ століття, шедевр німецької класики, перекладений багатьма мовами та майстерно перенесений кінорежисерами на екрани, входить до трилогії романів Ремарка про трагедію «втраченого покоління» — молодих людей, які стали жертвами страшної й жорстокої Першої світової війни.

Міцна дружба, справжня любов і щира радість від простого «бути» — це те, чим живуть герої Ремарка. Свята і будні — все їхнє існування затьмарене трагедією «втраченого покоління»: жахлива і безглузда війна назавжди лишила слід у їхніх головах, у їхніх серцях і долях. Проте три товариші, які пройшли страшними стежками Першої світової, таки знаходять у собі сили й сміливість жити далі й насолоджуватися тим, що дарує новий день.

Роберт, Отто, Готфрід і прекрасна Пат — їхні долі сплелися на сторінках роману. Справжня чоловіча дружба, шалена любов, щастя від кожного прожитого дня і жах від вимушеної трагічної розлуки…

Еріх Марія Ремарк — один із найпопулярніших та улюблених німецьких письменників двадцятого століття.

Ремарк народився в Оснабрюке, Германія, у католицькій робочій родині 22 червня 1898 року. У 18 років він потрапив до армії, а 12 червня 1917 року був направлений на Західний фронт. 31 червня отримав поранення у ліву ногу, праву руку й шию та провів останок війни у воєнному госпіталі у Германії. Після війни він працював бібліотекарем, вчителем, журналістом, редактором, бухгалтером.

У 1929 році опублікували свій найбільш відомий роман — «На західному фронті без змін» під псевдонімом Еріх Марія Ремарк (він змінив друге ім’я на честь своєї матері, яка померла у 1918 році), який описував жорстокість війни з точки зору 20-річного солдата. Потім вийшли ще кілька антивоєнних творів; простою, емоційною мовою в них реалістично змальовувалася війна і післявоєнний період. Інша точка зору, що прославляла війну, була представлена «Стальним штурмом» (In Stahlgewittern) Ернста Юнгера. Як і Ремарк, Юнгер теж був учасником війни.

У 1933 році нацисти заборонили і спалили твори Ремарка, оголосивши, що Ремарк ніби нащадок французьских євреєв і його справжнє прізвище Крамер (слово Ремарк, записане навпаки). Цей «факт» до сьогодні наводиться у деяких біографіях, недивлячись на абсолютну відсутність будь-яких свідчень.

У жовтні 1925 року Ремарк одружився на Ільзі Ютті Замбоні, колишній танцівниці. Ютта протягом багатьох років страждала від сухот. Вона стала прообразом для кількох героїнь творів Ремарка, зокрема і для Пат з роману «Три товариші». Шлюб тривав трохи більше 4 років, після чого вони розлучилися. Втім, у 1938 році Ремарк знову уклав з Юттою шлюб — щоб допомогти їй покинути Німеччину та отримати можливість жити в Швейцарії, де в той час жив він сам, а пізніше вони разом поїхали до США. Офіційно розлучення було оформлене лише у 1957 році. Письменник до кінця життя виплачував Ютті грошову допомогу, а також заповів їй 50 тисяч доларів.

У 1958 році Ремарк одружився на голлівудській актрисі Полетт Годар. В тому ж році повернувся до Швейцарії, де і прожив решту життя. Помер Ремарк 25 вересня 1970 у віці 72-х років у місті Локарно. Похований на швейцарському кладовищі Ронко в кантоні Тічино. Годар похована поруч з ним.

Еріха Марія Ремарка вважають одним з письменників «втраченого покоління». Ця група «розсерджених молодих людей», які пройшли жахи Першої світової війни і побачили післявоєнний світ зовсім не таким, яким він бачився з окопів. До цього покоління належали також Олдінгтон, Дос Пассос, Хемінгуей і Фіцджеральд. Їх книжки шокували західну публіку.