Цвіте терен Кір'ян О.

Люба незчулася, як стала самотньою літньою жінкою у розкішній квартирі. Колись — показна донька генерала, розумна та цілеспрямована, вона бачила весь світ біля своїх ніг. А тепер — пустка. Одного дня, прибираючи у старій батьківській квартирі, Люба знаходить лист-покаяння, який написала мати Галина до своєї молодшої сестри Василини. Ця сповідь перевертає все життя жінки, як багато років тому перевернулася доля тітки Василини. Виявляється, Любина мати вкрала життя сестри заради власного щастя...

Оксана Кір’ян народилася 19 лютого 1974 року у мальовничому краї з тисячолітньою історією на Роменщині. Мої батьки викладали у сільській школі математику, бабуся - біологію та музику, тож було очевидно, що і я стану вчителем уже у третьому поколінні. Наша сім’я дуже музикальна: бабуся грала на всіх можливих щипкових інструментах, керувала хором та оркестром народних інструментів; тато і до цього часу грає на баяні, а ми з сестрою закінчили музичну школу по класу фортепіано. У моєму виборі «ким стати» змагалися музика і література, перемогла література. В результаті чого у 1996 році здобула диплом з відзнакою про закінчення філологічного факультету Сумського державного педагогічного інституту за спеціальністю «російська мова та література».

Працювала вчителем у середній школі м. Суми, потім у Департаменті міжнародної освіти у Сумському державному університеті, а також на кафедрі російської мови, де викладала російську мову студентам-іноземцям.

Писати подобалось завжди. Правда, довгий час це були аматорські опуси хіба що для рідних і близьких друзів. Потім спробувала і надіслала оповідання на конкурс у КСД, в результаті чого мою роботу вперше, якщо не рахувати, звичайно, методичних посібників, виданих університетом, надрукували (збірка Наталі Костіної «Он и она»). У 2017 році стала лауреатом Міжнародної літературної премії «Золотая роза». Конкурсне оповідання було надруковано у збірці «Двадцать самых лучших».

На даний час не працюю, займаюся вихованням двох дітей.