Мистецтво любові Фромм Е. (тверд.паліт. укр.мова)

«Мистецтво любові» — справжній шедевр психології, що сягає таємниць найзворушливішого людського почуття — любові... Геніальний німецький філософ і психоаналітик, один із засновників неофрейдизму та фрейдо-марксизму Еріх Фромм шукає рішення найактуальніших проблем...

Чи є любов почуттям, яке може опанувати кожен? Або ж це складне мистецтво, осягнути яке здатна лише зріла особистість? Чи насправді любов — результат плідної праці та неабияких зусиль? Книжка торкається навіть найдрібніших духовних проблем людини й досліджує різні форми прояву почуттів... Незвичайні відкриття, факти й приклади надихають своєю практичністю та точністю й навчать проаналізувати своє життя.

Еріх Фромм — німецький соціолог, філософ, психоаналітик, представник Франкфуртської школи, один із засновників неофрейдизму та фрейдомарксизму.

Народився 23 березня 1900 року у Франкфурті-на-Майні в родині ортодоксальних іудеїв. У Франкфурті Фромм відвідував національну школу, в якій окрім основ віровчення та релігійних традицій викладалися всі предмети загальноосвітнього циклу. Закінчивши її в 1918 році, він вступив до Гейдельберзького університету, де вивчав філософію, соціологію та психологію. У 1922 році під керівництвом Альфреда Вебера він захистив докторську дисертацію. Психоаналітичну підготовку Фромм завершив в Берлінському психоаналітичному інституті 1925 року, після чого відкрив власну приватну практику. Спілкування з пацієнтами дало Фромму багатий матеріал для переосмислення співвідношення біологічного і соціального у формуванні людської психіки.

Після приходу Гітлера до влади в 1933 році Фромм переїхав спочатку до Женеви, а потім в 1934 році — до Нью-Йорку. У США він викладав у Колумбійському університеті. У 1943 році Фромм допоміг сформувати Нью-йоркське відділення Вашингтонської школи психіатрії, а в 1946 році виступив у ролі співзасновника Інституту психіатрії імені Вільяма Алансона Вайта. У 1950 році Фромм переїхав у Мехіко, де викладав в Національному автономному університеті Мексики до 1965 року.

Фромм вважав, що сучасна цивілізація знаходиться у стані кризи. Саме він ще в 1920-ті роки ввів поняття, яке широко застосовується для характеристики сучасного суспільства, — «суспільство споживання». Шляхи виходу з кризи він вбачав у створенні «здорового суспільства», яке ґрунтується на принципах і цінностях гуманістичної етики (серед яких найвища — любов), на відновленні гармонії між природою та індивідом, особистістю і суспільством. Проблема особистості й свободи тісно пов'язана з проблемою його сутності. Сутність індивіда — це результат його вільного вибору з двох або більше можливостей, наданих його власним існуванням.

Свої ідеї та судження Еріх Фромм виклав в численних наукових статтях і книгах: «Втеча від свободи» (1941), «Психоаналіз і релігія» (1950), «Мистецтво любові» (1956), «Криза психоаналізу: есе про Фройда, Маркса і соціальну психологію» (1970), «Мати чи бути» (1976) та інших.

Помер Еріх Фромм у 1980 році в Швейцарії.